Нові підходи щодо освітньої програми третього рівня підготовки здобувачів освіти внормовані з 2016 року (постанова КМУ від 23 березня 2016 р. № 261 Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах). Автономність закладу вищої освіти та наукової установи і їхніх програм підготовки аспірантів, у тому числі забезпечення системи вибіркових навчальних дисциплін, розподілу кредитів та оцінювання знань – це обов’язкові атрибути сучасної форми навчання на PHD програмі, що (в освітній частині) є аналогом системи організації підготовки магістрів та бакалаврів.
Однак ІІІ рівень освіти має свою специфіку і важливу компоненту – домінуючу наукову складову, яка має бути пріоритетною і в оцінюванні освітніх програм цього рівня підготовки фахівця, отже, враховуватися у процесі акредитації.
Нехтування цим у підходах до акредитації PhD-програм, їх оцінювання за моделлю освітніх програм І-ІІ рівня призводять до «пробуксовування» чи й не сприйняття спільнотою нової парадигми акредитації загалом.
Таким чином, сучасний стан акредитації освітніх програм докторів філософії потребує уточнення вимог, залучення фахівців-науковців (адже ми формуємо випускника як активного дослідника, здатного до наукової діяльності).
За такого розуміння процесу підготовки докторів філософії та його оцінювання було б логічним вивчити та гнучко застосувати досвід закордонних колег (наприклад, польських) щодо існування окремої наукової оцінки PhD-програми (йдеться про діяльність Ради наукової досконалості в Польщі). Можливе залучення наукового комітету чи створення при Національному агентстві дорадчого органу для уточнення і узагальнення оцінки наукової складової при акредитації програм ІІІ рівня. Це б визначило пріоритетність якісності наукової складової PhD-програм та необхідність участі фахівців-науковців у їх акредитації та формуванні рекомендацій і параметрів такої оцінки. Йдеться про інтенсивність наукової діяльності організації, її досягнення та рівень за індексами цитування наукових праць, здобутки за конкретними напрямами досліджень, фахові особливості тощо.
Звичайно, ці питання є дискутабельними й потребують детальнішого обговорення, при цьому їх актуальність незаперечна. Запрошуємо до дискусій і співпраці, адже без досвіду ЗВО та наукових установ удосконалення акредитації освітніх програм доктора філософії неможливе.

Першоджерело: офіційний сайт НАЗЯВО https://naqa.gov.ua/2020/11/6605/

Процедура присудження ступеня доктора філософії зазнає суттєвих змін

Впродовж останніх тижнів і місяців питання системи присудження наукових ступенів отримало чимало суспільного розголосу. Нещодавно – 16 квітня 2021 р. – набули чинності зміни до законів «Про вищу освіту», які проходили через Верховну Раду під номером законопроекту 4667-1 «Про внесення змін до деяких Законів щодо присудження наукових ступенів». Отже, незабаром система присудження наукових ступенів – а особливо процедура присудження ступеня доктора філософії – зазнає суттєвих змін.
Як відомо, ступінь кандидата наук, який дістався Україні в спадок від радянської доби, присуджується за результатом захисту в спеціалізованій вченій раді, але диплом видається лише після затвердження рішення цієї ради Атестаційною колегією МОН (колись таке затвердження здійснював ВАК). Саме в цьому “освяченні” державою основна проблема чинної системи. У світі ступінь доктора філософії (чи то кандидата наук) присуджується не державою, а закладом, в якому здійснювалася підготовка відповідного науковця. Там (поза колишнім СРСР) система наукових ступенів саморегулюється закладами, які дбають в першу чергу про свою репутацію.
Ризик цієї системи очевидний: якщо співробітники закладу вищої освіти чи наукової установи, які присуджують відповідний ступінь, себе поважають, то їх і поважатиме академічна спільнота. Але якщо репутація закладу чи установі не важлива, система дозволяє (фактично) вільний продаж дипломів. До речі, якщо ввести в Google “buy a phd”, вискакує цілий ряд сайтів, на яких за відносно помірну ціну (250-500 доларів) можна замовити папірчик, на якому красиво напишуть Ваше ім’я і прізвище під заголовком Philosophy Doctor (PhD), чи будь-який інший «доктор». Але цей “диплом” не буде визнаний будь-ким. У світі куплені дипломи ніхто не визнає.
Противники “репутаційного принципу” в Україні часто кажуть, що перехід до нього стане можливим лише тоді, коли скасують систему обов’язкових доплат науково-педагогічним працівникам за ступінь. Але в країнах де держава не схвалює рішення рад по захисту, вона все ж фінансує освітню (і наукову) діяльність закладів вищої освіти і наукових установ. Контроль якості там відбувається через інструмент акредитації. Акредитація (зовнішнє оцінювання якості освітнього процесу) надає закладу право видавати власний диплом. А далі “вартість” цього диплому визначається репутацією закладу: диплом умовного Кембриджа чи Оксфорда має іншу цінність ніж диплом умовного університету Лестера чи Брайтона.
Саме репутаційний принцип лягає в основу системного переходу від кандидата наук до доктора філософії, який розпочався в Україні в 2016 році з запровадженням аспірантських програм третього рівня вищої освіти і завершиться вже до кінця 2021 року із запровадженням нової процедури атестації випускників цих програм. Впродовж останніх двох років для тих, які вступили в аспірантуру в 2016 або пізніше діяв тимчасовий «Експеримент з присудження доктора філософії», за яким впроваджено сутнісно іншу процедуру захисту через разові спецради. Але все ж в «експерименті» збережено радянський рудимент підтвердження рішень цих рад Атестаційною колегією МОН.
Нещодавно прийняті зміни до законодавства остаточно завершать реформу: перехід від ступеня кандидата наук (пост)радянського зразка, до ступеня доктор філософії (PhD) європейського зразка. Цей перехід передбачає такі зміни:

Якщо захист кандидата наук проходив на засіданні постійно діючої спецради, члени якої часто читали лише автореферат, а не всю дисертацію, то захист доктора філософії проходитиме на засіданні разової ради в складі 5 вузькопрофільних спеціалістів, які грунтовно розбиратимуться з дисертацією; автореферату не читатимуть, бо його дисертант не писатиме.
Якщо голосування спецради щодо присудження ступеня кандидата наук було таємним, що забезпечувало кругову поруку, в новій системі разових рад із захисту доктора філософії, всі члени прийматимуть рішення гласно і з особистою відповідальністю; відеотрансляція кожного захисту – обов’язкова вимога закону.
Якщо ступінь кандидата наук можна було захистити, написавши дисертацію і супутні статті у наукових журналах самостійно (дозволялося «прикріплення» та існував інститут «здобувача»), то ступінь доктора філософії можна буде здобути лише в результаті завершення 4-річної освітньо-наукової програми, в якій передбачено і аудиторні заняття, і написання текстів, і формалізовані дослідження, а спецраду для захисту PhD зможуть сформувати лише там де ця програма акредитована.
Цього тижня на засіданні Національного агентства було схвалено проєкт Порядку присудження ступеня доктора філософії. Цей текст вже переданий в МОН і незабаром буде оприлюднений на сайті Міністерства для громадського обговорення.
Прискіпливий читач там побачить деталізацію процедури публічного оприлюднення інформації про склад разових спецрад із захисту доктора філософії на сайті Національного агентства, певні зміни до вимог щодо кваліфікації їх членів (наявність статей в журналах, що індексуються в Scopus або Web of Science стане опційною), можливість зупинки процедури захисту в разі невідповідності складу ради вимогам. Ці нововведення передбачені нещодавно прийнятими змінами до закону «Про вищу освіту».
Також там запропоновано можливість захисту дисертації у вигляді традиційного рукопису або у вигляді не менше трьох статтей, опублікованих у провідних міжнародних журналах, до яких додається вступний та заключний розділи, що обґрунтовують цілісність змісту цих статей та новизну викладених наукових результатів. Така практика особливо поширена в країнах ЄС, із яких нам варто брати приклад.
А ще, відповідно до закону, в проєкті Порядку присудження ступеня доктора філософії виписано процедуру скасування рішення про присудження цього ступеня в разі порушень процедури захисту або порушень академічної доброчесності. Якщо стисло: основна відповідальність покладається на заклад, який присудив ступінь, проте можливість звернення до Національного агентства в разі бездіяльності закладу також передбачено.
Очевидно, зауважень до тексту Порядку буде немало, адже мова йде про сутнісну зміну системи – перехід від застарілого ступеня кандидата наук до ступеня PhD, які видаватимуть заклади в результаті захисту в разовій спецраді. Сутнісні зміни ніколи не проходять безболісно. Але в Європу вже нам давно пора.

Першоджерело: офіційний сайт НАЗЯВО https://naqa.gov.ua/2021/04/7473/